З якими проблемами лісова галузь заходить у 2024 рік



Останніми роками прискіплива увага громадськості була прикута до того, що відбувається у лісовій галузі.

Загалом реформа лісового господарства втілювалася протягом 2023 року хорошими темпами. Справедливо сказати — Юрій Болоховець (теперішній очільник ДП "Ліси України") з командою за рік зробили більше позитивних звершень, ніж усі попередні керівники лісового господарства разом узяті за всі роки незалежності.

1) Розмежовано адміністративну та господарську функції;

2) замість більше ста лісгоспів створено єдине державне підприємство "Ліси України";

Реклама:

3) усю деревину, а також пиломатеріали та відходи перероблення (тріска, тирса) почали продавати через відкриті та прозорі аукціони на конкурентних засадах;

4) покращився загальний рівень виконання угод купівлі-продажу, деревину філії держпідприємства відвантажують покупцям без ніяких проблем (до 90%);

5) задекларовано і вже впроваджено деякі цифрові інструменти контролю, наприклад — фотофіксацію деревних колод на лісовозах, яка вивозяться з лісу;

6) з 1 січня 2024 року остаточно відмовилися від ганебної практики (багатомільярдної "схеми") "державної" переробки лісу на базі філій ДП "Ліси України";

7) уже продаються цілісні майнові комплекси філій ДП "Ліси України", які раніше були джерелом корупційних оборудок,

8) послуги лісозаготівлі замовлятимуть через Прозоро, і уже багато послуг та товарів держпідприємство закупляє централізовано і прозоро тощо, що економить десятки мільйонів гривень.

Однак деревообробний та меблевий бізнес все більше нарікає на завищені, на їх думку, стартові ціни лотів з деревиною, якими торгують на біржах філії ДП "Ліси України", і, відповідно, бізнес вимагає продавати ліс дешевше.

Лісова галузь: чистки і тотальний контроль

Раніше такого не було, лісгоспів було багато, деревина реалізовувалась через "прямі" договори (покупець і продавець самостійно визначали ціни), а не на біржових аукціонах, як зараз.

Тому корупція була тотальною, купити ліс за потрібною ціною можна було в будь-якому іншому лісовому господарстві за будь-якою "схемою", якщо комусь було занадто дорого купити лісопродукцію в якомусь конкретному місці. Тіньовий ринок, на жаль, процвітав.

Наразі, після створення замість 150 лісгоспів єдиного ДП "Ліси України", а також з впровадженням різних цифрових інструментів (до прикладу — фотофіксація деревини), така "опція" значно звузилася.

Деревина "Лісів України" реалізується виключно через біржу, ціни визначаються попитом. Хоча, на жаль, слід зауважити, що, орієнтовно, до 30% від усього лісового фонду України штучно залишається в тіні, з суттєвими корупційними ризиками. Це так звані "військові", аграрні та різні комунальні лісгоспи, яких чомусь не торкнулася реформа (https://www.epravda.com.ua/columns/2023/01/9/695786/). Питання — чому?

Природа непорозумінь між бізнесом та ДП "Ліси України"

Щодо нарікань про завищені ціни на лоти з деревиною від ДП "Ліси України" зараз аргументи підприємців зводиться до:

1) рентабельності кінцевої продукції з деревини не вистачає, щоб бодай покрити витрати на виробництво кінцевих виробів.

2) є проблеми з блокуванням польськими та іншими перевізниками пунктів перетину кордонів, що унеможливлює експорт готової продукції та отримання коштів від закордонних клієнтів (заведення валютної виручки).

3) чомусь "невидима рука ринку" не спрацьовує. Ціни не знижуються, коли деревообробники не поспішають купляти деревину, в очікуванні цінопадів. Логіка така: раз відразу не купляють, то стартові ціни автоматично мають знижуватися, але так не відбувається.

Державне лісогосподарське підприємство на "соціальний" запит від підприємців про зниження цін відповідає, що до "ручного" ціноутворення більше ніхто повертатися не буде.

Тобто — ніяких більше редукціонів, ніяких більше "прямих" контрактів. Все регулюється ринком автоматично. ДП "Ліси України" виставляє на торги увесь обсяг заготовленого ресурсу, нічого не приховується, не обмежується (лише ліс на тимчасово окупованих територій не заготовляється, відповідно — не виставляється на торги).

І товар (деревина) завжди знаходить свого покупця навіть якщо це процедурно відбувається трішки довше, ніж за "прямими" контрактами. Ба більше, для можливості понижувати ціни передбачили відповідні механізми — голландські аукціони, а скоро запровадять і піврічні контракти.

Отже, якщо раніше функції адміністрування лісами та господарювання в лісах не були розділені, а були сконцентровані в Держлісагентстві, будь-які схожі "соціальні" заклики про зменшення цін та збільшення рубок сприймалися "на ура" і тому чиновники зазвичай поспішали втручатися у "ручному режимі" у роботу ринку, створюючи перекоси та корупційні переваги певним його учасникам, звісно — непогано заробляючи.

А тепер топ-менеджмент лісового загальнонаціонального державного підприємства, після розділення функцій адміністрування та господарювання в лісовій галузі, не мислить політичними/адміністративними категоріями та лозунгами, а діє виключно за принципами ефективного використання лісових ресурсів, нульової толерантності до корупції та дбає про офіційне збільшення прибутковості держпідприємства.

Відповідно, за такої моделі відносин не уникнути конфлікту інтересів на ринку деревини між приватним бізнесом і лісогосподарським держпідприємством.

Зазвичай цей природній економічний процес в цивілізованих економіках завершується ухваленням довгострокових, компромісних та прийнятних для всіх "правил гри", наприклад — ухваленням закону "Про ринок деревини". Однак чомусь, у нашому випадку, Верховна Рада цього не робить. Знову ж питання: а чому?

Проблема у збереженні впливу "старих" кадрів

Завершення воєнного 2023 року неприємно сколихнуло Україну незадекларованими мільйонами доларів кешу колишнього у головного лісівника Рівненщини, а донедавна — замдиректора Поліського лісового офісу ДП "Ліси України".

Проблема у тому, що регіональна еліта завжди мала колосальний вплив на призначення у лісовій галузі. Що дало можливість зберегтись у системі таким персонажам як Сухович.

Варто звернути увагу, наскільки впевнено почував себе Віталій Сухович, тримаючи вдома мішки з мільйонами готівки. Так поводить себе людина, яка переконана у безкарності і підтримці на рівні силовиків, судів тощо.

Можна лише уявити, з яким тиском доводиться стикатись щодня пану Болоховцю під час проведення реформ в оточенні таких "старих" "кадрів". Але, схоже, що Юрій Болоховець (керівник ДП "Ліси України) діє спритніше і мудріше, при кожній ліпшій нагоді — послідовно позбувається залишків "старої" системи.

А загалом, ймовірно, лісівники погодилися на проведення реформи лише в обмін на гарантії збереження "грошовитих" посад! Посади їм зберегли, втім є нюанс — ніхто тепер не дозволяє красти в попередніх масштабах. "Схематозиш" — на вихід.

До речі, Сухович — не найбільша "риба". Він не вирізняється особливою гостротою розуму, кмітливістю та хитрістю, а є значно спритніші за нього та обережні колеги-"акули", котрі завбачливо не тримають вдома мільйони кешу.

Ці "старожили" лісового господарства легко можуть дозволити собі купити потрібну "пресу" з замовними статтями, цілі ботоферми, прихильність високопосадовців, зокрема і правоохоронної та судової системи, і не те що уникнути будь-якого звільнення під час реформ, а й безкарно намагатися збити з посади реформаторів лісового господарства.

Деструктивний вплив "старих" кадрів у системі лісового господарства залишається серйозною прогалиною хорошої реформи і є реальним ризиком для її правильного сприйняття та підтримки суспільством.

Тому правильне рішення, коли після обшуків у Суховича і виявлення мільйонів кешу, керівництво ДП "Ліси України" радикально звільнило всіх директорів рівненських філій. А треба звільнити більшість "старих" керівних кадрів по всій Україні і набрати нових.

Лише якісний кадровий відбір на керівні посади у новоствореному ДП "Ліси України", якщо такий відбір відбудеться за участі громадськості і лише після проходження поліграфу кожним кандидатом на керівні посади, допоможе позбутись корумпованих залишків старої системи і забезпечити сталість та незворотність досягнутих позитивних змін.

Екологічний активізм чи екологічний тероризм?

Є таке моральне правило — "лежачих не б’ють". Україна стікає кров’ю тисяч захисників, які боронять територіальну цілісність. Економіка ледь-ледь справляється з кризою, працює на межі, жевріє.

Ніхто нічого не має проти іноземних грантів для різних екологічних організацій, навпаки — нехай їх буде ще більше, адже це допомагає становленню демократії, втім — навіщо "добивати" власну економіку?

Навіщо під час війни спекулювати міфами про використання лісів в Україні, ловити на цій хвилі хайп і таким чином паралізувати лісову галузь? Невже все лишень для того, щоб збільшувати чи виправдовувати власні бюджети? "Бити лежачого", щонайменше — аморально.

Можна звертати увагу громадськості та іноземних партнерів на вплив збройного конфлікту на навколишнє середовище (ліси) у фронтових зонах, ретельно документувати це, а не займатися генеруванням штучних конфліктів у тилу — це ніяк не сприяє посиленню обороноздатності, а навпаки.

В кровопролитній війні Україна жертвує кращими дочками і синами, невже ліс чимось цінніший за життя людей, щоб забороняти бодай думати, що ним можна пожертвувати в цій історичній битві добра зі злом?

Екоактивісти регулярно атакують лісівників лозунгами на кшталт: не будуйте лісові дороги, не проводьте висадку на півдні, розпускайте господарства, збільшуйте природно-заповідний фонд (до речі, частка заповідних територій в Україні наразі більше ніж у будь-якій країні ЄС), хоча не дають відповіді на важливі питання: а звідки брати тоді гроші на відновлення лісів, на їх догляд на утримання, як генерувати дохід? Зрештою, де брати гроші на армію?

Маніпулювання деякими представниками екологічної спільноти різними неправдивими наративами про ліси вносить розбрат у суспільство і суттєво перешкоджає лісогосподарській діяльності.

Справедливо сказати, лісівники самі іноді "підставляються" під удар, адже часто від їх імені з суспільством комунікують особи, які не можуть похвалитися високим рівнем довіри.

Тому доходить до абсурду: спроби групи депутатів прибрати чергову "схему" з ОВД (звіт про Оцінку впливу на довкілля), яка несе додаткове фінансове навантаження на лісове господарство та збільшити таким чином під час війни об’єми заготівлі деревини за рахунок пошкоджених пожежами або шкідниками дерев, зустрічають шалений спротив екологів. Втрачений здоровий глузд, всіх переповнюють, на жаль, емоції.

До речі, в країнах ЄС при суцільних санітарних рубках взагалі не вимагається звіт про Оцінку впливу на довкілля. Але вітчизняні екологи (добросовісно чи ні — питання?) лякають громадськість, що: "Карпати — полисіють".

Втім мовчать про іншу сторону медалі — якщо залишити всихаючи ліси Карпат без належного і своєчасного догляду лісівників, то вони ще скоріше полисіють. А Україна втратить мільярди гривень додаткових надходжень, як це вже трапилося після масштабних лісових пожеж на Житомирщині в 2020 році.

"Ліси України" опинилися "в заручниках" екологів, які свідомо чи без злого наміру перешкоджають під час війни ефективно перетворювати природні ресурси в так необхідні країні гроші.

І цей негативний тренд зі сторони деяких екоактивістів у 2023 році, на жаль, посилювався. Натомість Україна сьогодні потребує сміливих ad-hoc рішень зі сторони держави та суспільства щодо порядку та умов використання лісових ресурсів, навіть якщо такі рішення є непопулярними, а для когось і неприємними.

Всі і все, зокрема і лісові ресурси, мають використовуватися з максимальною ефективністю для досягнення перемоги. Наразі і для екологів, і для лісівників є достатньо суспільно важливих тем, робота над якими згуртовує та об’єднує, допомагає усім поступально розвиватися, а не породжує зневіру та численні конфлікти.

Висновки

1. Нормально, якщо інтереси ДП "Ліси України" та приватного бізнесу в лісовій галузі розбігаються, але ненормально, якщо немає цивілізаційної форми розв’язання суперечностей, зокрема і за участі таких офіційних державних органів як Міндовкілля та Держлісагентство.

2. Зі створенням ДП "Ліси України" замість сотні лісгоспів епоха масової корупції в лісовій галузі поступово відходить у минуле, однак збереження "старих" кадрів на нових місцях є ризикованим, з огляду на високу ймовірність збереження інтелектуальних "схем" та спроби згорнути досягнення реформи за першої ж ліпшої нагоди.

Позиція теперішнього керівництва ДП "Ліси України" — позбутися "старих" корумпованих кадрів — має більш активно підтримуватись державою та громадськістю, бо такі рішення — це завжди результат складної внутрішньої боротьби підпільних доларових мільйонів, які, попри війну, намагаються зберігати паразитарний вплив на лісову галузь.

3. Для подолання економічної кризи лише комунікувати владі з бізнесом уже недостатньо, давно необхідно напрацювати спільний короткостроковий та довгостроковий план розвитку лісового господарства, деревообробного та меблевого бізнесу, з урахуванням кон’юнктури ринків, війни та інших факторів.

4. Під час війни, коли фінансова допомога Заходу суттєво скорочується, ефективне використання природних ресурсів (лісів), як додаткового джерела надходжень до бюджетів різних рівнів та фінансування армії, виглядає цілком логічним.

Втім, деякі екологічні грантові структури намагаються захопити і тримати суспільну думку "в заручниках", поширюючи маніпулятивні наративи про ніби різні загрози з боку ДП "Ліси України" для навколишнього природного середовища. Це є неприйнятним і аморальним для країни, яка перебуває в стані кровопролитної війни.

5. Протягом 2023 року у вітчизняній лісовій галузі зроблено багато позитивних кроків, але очевидно, що не всі можливості використані сповна для того, щоб з лісових ресурсів отримати максимальний ефект у широкому розумінні цього поняття.

6. Вітчизняна лісова галузь має всі шанси стати системоутворюючою для відновлення економіки України, фінансування Сил Оборони, якщо у 2024 році більшість описаних проблем вдасться успішно розв’язати.