Доленосні вибори в Індії. Чого чекати Україні
Політичний розклад
Зараз більшість місць у парламенті належить Національно-демократичному альянсу (НДА) — правоцентристській коаліції політичних партій на чолі з чинним премʼєр-міністром Нарендрою Моді та його Народною партією Індії (Бхаратія джаната парті, БДП). Їй протистоїть Індійський національний інклюзивний альянс розвитку (INDIA) — лівоцентристи під проводом Індійського національного конгресу (ІНК).
Саме конкуренція між БДП й ІНК — ядро політичного життя Індії, хоча спектр партій широкий. Основна боротьба розгорнеться між премʼєром Моді й лідером Індійського національного конгресу Маллікарджуном Харге, якого обрали минулого року замість Рахула Ганді.
ІНК є соціал-демократичною партією, БДП — помірковано націоналістичною.
Індійський національний конгрес створили у ХІХ столітті, і до 20-х років XX століття він перетворився на головну політичну силу в боротьбі за національну незалежність від Британської імперії. Його ідеологічним фундаментом став гандизм — вчення «батька нації» Махатми Ганді, в основі якого лежав принцип ненасильницького опору (сатьяграха). Саме Ганді посприяв зростанню популярності партії.
З 1947 року, коли Індія здобула незалежність, і аж до 1977-го ІНК залишався керівною політсилою. Сповідував підтримку миру в усьому світі, свободу націй, расову рівність, ліквідацію імперіалізму й колоніалізму. Зовнішньополітичну мету вбачав у перетворенні Індії на глобальну державу. Довгі роки партією керувала політична династія Неру — Ганді — спадкоємці й нащадки першого премʼєр-міністра Джавахарлала Неру. Власне, згаданий Рахул Ганді є її представником і правнуком Неру.
Про БДП, партію нинішнього премʼєр-міністра Нарендри Моді, не можна говорити, не згадавши «Раштрію сваямсевак сангх» (РСС). Саме ця організація протягом практично всього XX століття негласно створювала політичні партії та висувала їх на виборах, намагаючись утворити опозицію Конгресу. Примітно, що діяльність РСС двічі була заборонена через агресивні пропагандистські дії, але ця структура знову і знову поверталася до легальної роботи, не втрачаючи своєї сили. РСС є своєрідною релігійно-воєнною організацією, що просуває ідею «індуськості» — гіндутви. Фактично РСС — це релігійно-національний рух. Індійський комуналізм характеризується гострою ворожістю відносно інших конфесій, насамперед ісламу та християнства. Націоналістична концепція гіндутви — одна з найголовніших складових політичної програми БДП та Нарендри Моді.
Оцінюючи загалом політичну ситуацію в Індії, можна сказати, що особливість боротьби між ІНК та БДП полягає у її безрезультатності. Ані перша, ані друга політсила не може здобути однозначної перемоги.
Шанси опозиції
У той же час позиції ІНК останніми роками ослабли з кількох причин. По-перше, внутрішня фракційна боротьба, що не дозволяє ІНК вести точний політичний курс, оскільки величезні зусилля витрачаються на подолання розбіжностей усередині партії. По-друге, гандизм вже не відіграє значної ролі в діях ІНК. По-третє, через постать Соні Ганді (матері Рахула Ганді, італійки за походженням, колишнього лідера ІНК) в очах народу ІНК позбавлений чоловічої рішучості, впевненості та сили, а той факт, що вона іноземка, яка протягом довгого часу цуралася політики, і зовсім позбавляє її всілякої авторитетності. До того ж, покоління, яке памʼятає старі добрі час гандійського ІНК, поступово зникає.
ІНК уже активізувався у своїй передвиборчій кампанії. Ще на тот момент чинний глава партії Рахул Ганді минулого року ініціював Bharat Jodo Yatra — піший похід на 3,5 тис км через 12 штатів, починаючи з найпівденнішого міста Індії Каньякумарі до міста Срінагар у Кашмірській долині на півночі країни. На подолання маршруту було відведено пʼять місяців (150 днів). Цей марш був спробою відродити колишню велич партії та зміцнити імідж, не лише особистий, а й родини Ганді загалом.
З вересня місяця минулого року, маршируючи через села та невеликі містечка, Ганді вдалося привернути увагу індійців, кількість послідовників зросла. Ганді робив все, щоби продемонструвати близькість до народу: обіймав дітей, літніх чоловіків та жінок, які гладили його волосся та цілували в лоб. Ганді спілкувався з простими людьми, з фермерами, обговорював поширені проблеми, боргові зобовʼязання, проблеми корінних народів, захист тропічних лісів від рук забудовників, спілкувався зі студентами, обговорював економічну нерівність, безробіття (42% індійської молоді безробітні) та інфляцію, особливо зростання цін на паливо, газ. Навіть питання безпеки жінок було на порядку денному. Також Ганді часто відвідував храми та брав участь у релігійних церемоніях. Рахул Ганді під час спілкування з народом активно критикував правлячу БДП та премʼєр-міністра. Зокрема, торкався теми поляризації індійського суспільства, на що певною мірою вплинула націоналістична політика Моді та БДП.
Марш створив інформаційний привід і змусив людей говорити про Ганді та ІНК, адже урядові ЗМІ не висвітлювали ходу. У міру того, як БДП посилює контроль над країною, опозиційні політики скаржаться на те, що їм перекрили доступ до медійних платформ, які раніше дозволяли донести свою політику до мас. Тому команда Ганді розробила сайт і додаток, де можна було дивитися стрім маршу наживо.
Хоча спочатку, коли хода тільки почалася, до цієї ініціативи поставилися скептично як політичні оглядачі, так і місцеві політики. «Паломництво» Ганді сприймалося як крайня міра партії втриматися на плаву. Проте сам марш, філософія та посил Ганді — похід в ім’я соціальної гармонії, індусько-мусульманської єдності, осуд націоналістичної та розділяючої народ політики — і сама специфіка ходи (спілкування з простим народом, відвідування невеликих поселень і сіл, розмови з мусульманами, відвідування індуїстських церемоній у храмах, співчуття до племен, заклики до відродження «єдиної Індії») знайшли відгук у населення, особливо в соцмережах.
Противники Ганді, правляча БДП, еліти активно впроваджували у суспільну свідомість образ Ганді як недосвідченого, безграмотного політика, безталанного лідера, багатого спадкоємця політичної династії, який не має уявлення про реалії життя простого люду. Навіть зовнішній вигляд Ганді піддавався критиці та висміюванню: медіа називали його pappu — маленький хлопчик. Все тому, що риси обличчя його здавались не мужніми, надто мʼякими, як у юнака. Ганді це врахував і весь похід пройшов у звичайному, але білосніжному поло з короткими рукавами, яку він не знімав попри холодну погоду, не голився і до Кашміру дійшов із густою бородою, яку навіть порівнювали з бородою садху чи святої людини.
Чим далі йшов Ганді, тим частіше його зображували зрілим чоловіком, державним діячем, що заслуговує на довіру, політичним гуру. Він виявив лідерські здібності та здатність спілкуватися з широкими колами населення. Тисячі людей вітали його у Кашмірі, фінальній точці походу (де він, до речі, заявив про необхідність повернути Джамму та Кашмір особливий статус штату, який у 2019 році уряд Нарендри Моді розділив на дві союзні території, які перейшли під пряме управління Нью-Делі, що викликало обурення місцевої влади та населення). Навіть сам Ганді заявив, що став новою людиною.
Однак, попри успіх ініціативи стверджувати, що Bharat Jodo Yatra став проривом для ІНК не можна. Останніми роками авторитет партії та династії Неру-Ганді був підірваний суттєво і однієї вдалої кампанії недостатньо, щоб виправити становище.
Шанси на зміни
Популярність Моді в Індії залишається незмінною, його домінування в партії продовжує посилюватися. З великою ймовірністю Нарендра Моді буде переобраний на третій термін, тим більше, що плани у нього дуже амбітні. Минулого року у своїй промові з нагоди Дня незалежності Індії він позначив 5 принципів, яким Індія повинна слідувати, щоб до 2047 року, до 100-річчя незалежності, стати однією з найсильніших держав світу. Наступні 25 років Моді назвав епохою Amrit Kaal (термін ведичної астрології, що означає ідеальний час для початку нового підприємства, час, коли за належних зусиль можна досягти великих успіхів). Це відповідає амбіціям Моді у відродженні величі індійської держави та набуття статусу одного зі світових центрів впливу та сили.
У звʼязку з тим, що ймовірність того, що Моді залишиться при владі велика, очікувати значних змін ні щодо України, ні щодо Росії не варто. Путін, наприклад, висловив сподівання, що після обрання нового парламенту Індія залишиться важливим партнером РФ. Під цим мається на увазі не тільки і не стільки нейтралітет Нью-Делі щодо російсько-української війни, скільки подальша торговельно-економічна та військово-технічна співпраця.
Індії вдається уникати західних санкцій і допомагати РФ, зберігаючи при цьому дружні й союзницькі відносини із західними державами. Країна суттєво наростила імпорт російських енергоносіїв, закуповує не тільки нафту, але й вугілля, імпортує алмази і працює над сумісними проєктами озброєння. Індійські високопосадовці регулярно зустрічаються з російськими колегами: не тільки міністри, але й, наприклад, Аджіт Довал — права рука Моді й радник з питань національної безпеки.
Водночас цілком вірогідно, що увага індійського істеблішменту до України зросте. Аби не відставати від КНР — основного геополітичного конкурента, — Нью-Делі намагатиметься відігравати активнішу роль у розв’язанні війни й активніше займатиметься питаннями безпеки свого важливого партнера — Європи.
