Бен Франклін. Як батько-засновник США третину життя подорожував світом

Бен Франклін. Як батько-засновник США третину життя подорожував світом


Бенджамін Франклін третину свого життя провів за межами США

Автор фото, Alamy

Завдяки новому серіалу з Майклом Дугласом у головній ролі Бенджамін Франклін переживає ренесанс своєї популярності. Але він був не лише видавцем і дипломатом, а й завзятим мандрівником.

Не те щоб він міг повністю зникнути з поля зору — враховуючи, що його обличчя прикрашає 100-доларові купюри, дві третини яких в обігу за межами США. Але зараз його популярність суттєво зросла.

Минулого року режисер Кен Бернс випустив двосерійний документальний фільм про Франкліна. Тепер же батько-засновник став головним героєм нового серіалу "Франклін" на Apple TV+ з Майклом Дугласом у головній ролі.

Читайте також:

Реальний острів, який надихнув Одіссею Гомера

"Мандри Марко Поло": правдива історія бестселера XIV століття

Восьмисерійний серіал розповідає про секретну місію Франкліна до Франції під час Війни за незалежність США.

Незмінна привабливість Франкліна зрозуміла. У нього так багато досягнень, що важко визначитися, з чого починати.

Він був найвідомішим американцем свого часу і єдиним засновником, який все одно був би відомим, навіть якби ніколи не було війни за незалежність.

Франклін був друкарем, видавцем, сатириком, вченим, дипломатом, винахідником, поштмейстером, викривачем та ентузіастом.

Але він також був непересічним мандрівником — він мандрував далі й довше, ніж будь-який інший американець його часу.

Пам’ятник Франкліну біля паризької площі Трокадеро

Автор фото, Alamy

Я захопився Франкліном кілька років тому — настільки, що буквально став одержимим. Протягом чотирьох років я йшов слідами Франкліна від Філадельфії до Парижа та від Бостона до Лондона.

Чим більше я дізнавався про Франкліна, тим більше підозрював, що він може бути тим наставником, порадником у старінні та житті, якого я шукав. Остання третина його життя була, безумовно, найцікавішою, а перші дві — абсолютно захопливими.

Беном ріс у Бостоні 1710-х років, і його з дитинства вабили подорожі — він спостерігав за кораблями, що прибували до Бостонської гавані, і мріяв стати моряком.

Цьому не судилося статися — адже його батько був проти — тож юний Бен мандрував у своїх думках, дивлячись на чотири карти світу, які батько прикріпив до стін їхнього крихітного будиночка, читав розповіді про подорожі та спілкувався з моряками, що прибували до Бостонської гавані.

Франклін жив на Крейвен-стріт, 36 поблизу Трафальгарської площі в Лондоні протягом 16 років — з 1757 по 1775 рік

Автор фото, Getty Images

Невдовзі йому більше не потрібен був дозвіл батька на подорожі – і він цим скористався по повній, подолавши 42 000 миль протягом свого довгого життя. (а прожив він 84 років.)

Як заступник начальника пошти, він проїхав через увесь північний схід США, а у віці 70 років, перед тим, як відчалити до Франції, вирушив у важку та зрештою невдалу подорож до Монреаля, щоб переконати канадців приєдналися до американської революції. У віці 76 років він розмірковував про подорож Італією, перш ніж зрозумів, що поїздка на диліжансі, ймовірно, його вб’є.

Крім усього цього, він вісім разів перетнув Атлантику — у добу, коли досягнення місця призначення геть не було гарантоване.

Він провів третину свого життя за кордоном — жив у Лондоні та Парижі, відвідав Канаду, Ірландію, Шотландію, Німеччину, Нідерланди та – протягом трьох славних днів – португальський острів Мадейра. Вино цього регіону було одним із маленьких задоволень Франкліна — і він вірив, що якщо таких задоволень мати достатньо, можна досягти справжнього щастя.

Франклін любив хвалитися друзям подоланими кілометрами та своїм залізним шлунком, який ніколи його не підводив, навіть коли інші пасажири страждали від морської хвороби.

Він був дуже перебірливим мандрівником. Він знав, що йому подобається, а що ні. Якби тоді існував TripAdvisor, Франклін був би найстрашнішим кошмаром кожного власника готелю.

У Франції він сперечався з корчмарями про найменші дрібниці, хоч і зачаровував французів своїм гострим слівцем і веселою вдачею.

В Англії він описав портсмутський готель як "убогий заїжджий двір", де йому не сподобалися навіть канцтовари. Він назвав місто Грейвсенд "проклятим місцем", чиї жителі вправно позбавляли мандрівників їхніх грошей.

"Якщо ви купуєте щось у них і віддаєте половину того, що вони просять, ви платите вдвічі більше, ніж коштує ця річ", — писав Франклін у своєму щоденнику в 1726 році, перш ніж здійснити додати: "Слава Богу, завтра ми звідси поїдемо".

Для Франкліна подорожі були невіддільною частиною життя. Якщо він не їхав у традиційну відпустку, то ставав дратівливим.

"Я почуваюся настільки добре, наскільки можу бути без звичної подорожі, — йдеться у листі до його дружини Дебори, — але я починаю відчувати потребу в цьому, тож вирушаю за кілька днів".

Подорожі дозволили Франкліну вийти за межі пуританського Бостона та досі парафіяльної Філадельфії. За його словами, вони також були "одним зі способів подовжити життя". З правильним настроєм, два тижні в Парижі були наче півроку деінде.

Франклін вважав, що подорожі — це спосіб подовжити життя

Автор фото, Getty Images

Подорожі також дозволяли Франкліну часом зупинитися й подумати. У дорозі чи в морі він писав і експериментував якнайкраще.

Саме під час важкої поїздки в кареті з Філадельфії до Олбані, штат Нью-Йорк, у 1754 році він склав свій блискучий і далекоглядний план колоніальної єдності.

Саме під час перетину Атлантичного океану до Лондона в 1757 році він написав свою знамениту "Промову батька Авраама" (пізніше перейменовану на "Шлях до багатства"), збірку афоризмів, які зміцнили репутацію Франкліна (лише частково заслужену) як уособлення капіталізму.

Франклін міг бути зовсім різним. Другий батько-засновник Джон Адамс (у новому серіалі його грає Едді Марсан) одного разу назвав його "Старим фокусником".

У Лондоні Франклін грав роль справжнього англійського джентльмена. У Франції, без перуки і в шапці з хутра куниці, він перетворювався на фольклорного, лісового філософа. Французи його обожнювали. Куди б він не йшов, його зустрічали натовпи прихильниць, серед яких були жінки вдвічі молодші за нього.

Жоден із цих образів не був нещирим. Франклін був і тим, і іншим – і навіть більше. Він знав те, що знають усі великі мандрівники: подорож — це гра розуму. В дорозі ми ті самі люди, що і вдома. Можна почуватися більш романтично в Парижі або більш розслаблено в Ріо-де-Жанейро, але ці міста, якими б чудовими вони не були, не можуть взяти на себе всю заслугу за наші відчуття в них.

То чому так відбувається? Тому що там ви дозволяєте собі бути романтичним, розслабленим або будь-яким іншим. Все, що ви відчуваєте під час подорожі, ви можете відчути і вдома. Просто це набагато важче. І ніхто не знав цього краще за "Старого фокусника".

Ерік Вайнер — автор п’яти книг. 11 червня виходить друком його робота "Бен і я" про Бенджаміна Франкліна.