«Рік ілюзій позаду, треба вчитися жити у війні»: які події впливатимуть на ситуацію в Україні у 2024 році?

Чому 2023 рік став роком ілюзій? Які страхи з’явилися в українців і як їх опанувати? Які політичні події впливають на сучасне та майбутнє України, яка протистоїть російській агресії? Про все це журналісти проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» поговорили з українським політологом Олегом Саакяном.

«Жорстка реальність»

2023 рік став роком ілюзії швидкого завершення війни, вважає політолог. Він пояснює, чому саме так сталося.

– Ця ілюзія впала в Росії. Спочатку їхній наступ не вдався. Україні вдалося вистояти, відбити його і їхній розпіарений січнево-березневий наступ захлинувся. Вони прийняли жорстку реальність, що бліцкригом перемогти Україну вони не можуть, їхня пропаганда переорієнтувалася.

Український літньо-осінній наступ ЗСУ не дав очікуваних результатів, стало очевидним, що «кавалерійським наскоком» звільняти українські території далі не вдасться, зазначив політолог.

– Росія окопується, робить висновки і, відповідно, ми переходимо у 2024 рік з війною вже не тільки фронтів, де дуже часто бойовий дух, звитяга, нарваність і сміливість може давати гору над кількістю або навіть над насиченістю озброєнням, наприклад, і певною перевагою у видах озброєння.

«Досягли неможливого»

Зараз Україна перейшла з війни фронтів до війни систем, де велику роль відіграють і тили, і синхронізація між фронтом і тилом, вважає Саакян.

Ворог виявився не настільки сильним, як він думав. І тепер ця ситуація створює додаткові ризики

– Тобто чия система як устрій виявиться більш дієздатною, життєствердною та матиме змогу перемогти. Це вже ситуація паритетності. Тобто тут, коли говорять західні партнери, що Україна досягла неможливого, вже перемога, що ми вистояли, захистили свій суверенітет, маємо можливості говорити про майбутнє і зрештою ми існуємо на сьогодні – а це вже для багатьох диво. Їхня правда. І це дійсно частина правди. Ворог виявився не настільки сильним, як він думав. І тепер ця ситуація створює додаткові ризики, що вже ми переходимо в більш серйозні ставки та ставки довгої перспективи.

2024 рік буде відрізнятися від 2023-го у плані ведення війни, заявив в кінці грудня під час пресконференції головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний. За його словами, проведено змістовний аналіз тих проблем, з якими стикнулася українська армія 2023 року. По більшості з них знайдений вихід, сказав Залужний. Він наголосив, що головне завдання – це зберегти людей.

Знайти нові точки опори

У 2024 році Україні не слід спиратися лише на підтримку партнерів або сприятливе інформаційне та геополітичне тло, вважає експерт.

Це рік пошуку стійкості всередині України в стратегічних своїх цілях

– Звісно, ми можемо на це розраховувати, але ми не можемо на це опиратися. Це рік пошуку стійкості всередині України в стратегічних своїх цілях. Якщо 2022 рік – це був рік стійкості всередині, але в режимі виживання – вистояти. Ми тоді не сподівалися на підтримку в цих питаннях. Ми лише, отримуючи її, розуміли, що справляємося краще і нам вдається досягати цього меншою кров’ю, наприклад, з меншими часовими втратами.

На думку політолога, у 2024 році Україна має навчитися жити, воюючи.

– У 2022 році – це було виживати, воюючи, 2023 рік – перехід і невизначеність, а 2024 рік – жити. Тому що мораторії на політичне протистояння і конкуренцію злетіли. Треба навчитися конкурувати, але воюючи, не за рахунок національного інтересу та безпеки.

Українцям доводиться прилаштовувати своє життя в умовах постійної війни, каже Саакян. Але це не має створювати додаткову напругу в суспільстві, адже це впливатиме і на фронт та в цілому на перебіг війни.

– Жити, розвиватися, плакати, народжувати, святкувати, навчатися – все це нам треба не в режимі мирного життя, а в режимі воєнного часу і постійної боротьби. А ми цього не вміємо. Тому зараз ми бачимо, як у 2023 році почало повертатися це все, але в формах довоєнних, і це почало створювати багато іскор. Почалося тертя, це дає весь час напруження і це нас спонукає до того, що нам потрібно це осмислити, від цього буде залежати багато в чому, наскільки якісно ми зможемо пройти 2024 рік і наскільки це буде переможно.

Головні події 2024 року

Саакян зазначив, що є низка подій і факторів, які матимуть серйозний вплив на ситуацію в Україні у 2024 році. Зокрема, це президентські вибори в США та вибори до Європейського парламенту. Політолог не виключає чергову російську наступальну операцію навесні або влітку, як і наступальні дії ЗСУ на фронті.

– Найскладніше в усьому цьому – це те, що ті події, які критично впливатимуть на Україну в 2024 році, ми не можемо назвати.

2024 рік буде роком дуже серйозної непрогнозованості, вважає політолог.

– Понад 70 виборів у світі, перехід до більш довгої війни, і з боку Росії, і з боку України невизначеність в позиціях партнерів. Чи вони таки подолали свої страхи у 2023 році, чи у 2024 рік вони зайдуть з ними і ми не побачимо рішучих кроків. Це все створює для нас ситуацію низької визначеності і високої турбулентності. І вона може підкинути нам якісь події, які ми навіть не можемо собі сьогодні фантазувати.

Для України важливо сконцентруватися на тому, що є нашими завданнями, що є нашою стратегією, що є тими умовами перемоги, які нам необхідні, і творити їх в цих мінливих умовах.

«Завойовувати симпатії»

Найбільший вплив на Україну зараз мають президентські вибори в США, передвиборчий процес вже дається взнаки, зауважив політолог.

– Передвиборчу ми вже бачимо. І тут, з одного боку, українське питання стає поляризуючим і на ньому починають капіталізувати свої електоральні можливості, перш за все радикальні політичні гравці.

Україна зараз стала певним «заручником» цього виборчого періоду, який їй треба вигравати.

– Перш за все симпатією американського суспільства, американських виборців, які б створювали коридор дій для американських політиків. Бо вони ж реагують зараз на ті, зокрема, вакууми, ті провали інформаційні і дипломатичні, неформальної дипломатії, які допустила Україна.

«Вікно, що очікує РФ»

Головне – Україні не треба грати у внутрішню політику США, вважає політолог. За його словами, виборчий процес характеризуватиметься зацикленістю на внутрішніх проблемах Сполучених Штатів.

Уваги буде менше. Це вікно, що очікує Росія для того, щоб скористатися ним

– Відповідно, уваги буде менше. Це вікно, що очікує Росія для того, щоб скористатися ним. Тому що в цей момент швидке ухвалення рішень в Сполучених Штатах буде вкрай складним, можуть виникнути певні часові вакууми. Сполучені Штати можуть виявитись паралізованими по зовнішньополітичному треку і по треку допомоги Україні. Тому тут потрібно диверсифікуватись, і Україна це робить зараз.

Якщо перемагає Байден, то ми знаємо, чого очікувати. Всі ліміти зрозумілі, нерішучість, весь час порівнюваність допомоги Україні з червоними лініями і ескалаційними ризиками, але при цьому зрозумілий тренд в зрозумілій кількості всі плюси й мінуси.

Якщо переможе Дональд Трамп, то може взагалі зупинитися підтримка, тому що він захоче спробувати домовитись із Путіним, вважає Саакян. Проте тут теж можуть бути несподіванки – президент Трамп може вже поводитися інакше, ніж кандидат Трамп.

Це може створювати серйозні виклики для підтримки України як зовнішнього, так і внутрішнього характеру

– Може бути все що завгодно й оця невизначеність... Точно зрозуміло те, що Трамп буде створювати внутрішню інституційну і, можливо, навіть конституційну кризу в Сполучених Штатах. Влада чи повноваження інших гілок влади намагатимуться перезавантажити не тільки політично, але й бюрократичний апарат. Це може створювати серйозні виклики для підтримки України як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Ця непрогнозованість, ситуативність, а не стратегічність горизонту планування, звісно, лякає зараз Україну.

Але окремо зазначу, що в мене немає стійкого переконання і є великий, але реалістичний шанс, що на фінішній прямій взагалі може опинитися не Байден і не Трамп. І це так само я б поки що не відкидав щонайменше зі столу нашої з вами аналітики.

Раніше президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю для журналістів NBC News запросив експрезидента США Дональда Трампа відвідати Україну. Так він відреагував на обіцянку колишнього американського лідера «завершити війну в Україні за добу» у разі його переобрання на виборах у 2024 році. Глава української держави наголошував, що він зможе «за 24 хвилини» пояснити Трампу, що той «не заавершить війну, оскільки дипломатія з російським диктатором Володимиром Путіним неможлива». Трамп відмовився приїхати в Україну. Колишній американський лідер додав, що Адміністрація чинного президента США Джо Байдена зараз «веде справу» із Зеленським, і тому він «не хотів би створювати конфлікт інтересів». Ще раніше Дональд Трамп назвав російського лідера Володимира Путіна «розумним хлопцем», який «зробив величезну помилку», яка полягала в тому, що Путін «увійшов» в Україну.

Стратегія США

Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що українці на полі бою зробили те, що ніхто не уявляв можливим. Натомість Росія не досягла своєї мети і ослабла. Він також наголосив, що міжнародна підтримка має вирішальне значення для успіху України. Держсекретар зауважив, що американська безпекова допомога для України витрачається у США, адже виділені кошти отримують передусім американські виробники зброї, нагадав Саакян.

– Такі заяви, звісно, приємні, але й одночасно напружує те, що знов повторюється формула «захистити свій суверенітет» і для Росії має бути стратегічною помилкою чи поразкою ця агресія. Не йде мова про відновлення територіальної цілісності та не йде мова про перемогу.

Це наштовхує на думку, що за цим стоїть не тільки електоральна позиція, але і відображення реальних стратегічних підходів в Сполучених Штатах. Що підтримка, про яку йде мова, перш за все спирається на підтримку в обороні України й захисті того, щоб не пала українська державність. Але ціллю відновлення всієї територіальної цілісності і розгрому Росії щонайменше на території України, судячи з усього, немає. Принаймні публічно на сьогодні в Білому домі це не готові заявити та утримуються від таких заяв, виходячи з внутрішньої політики й, можливо, і зовнішньополітичного контексту.

«Ціна поразки України»

Політолог впевнений, що у світі ніхто не хоче, щоб сильніші держави перекривали кордони слабшим. Тому «ціна поразки України занадто велика», через це почали підтримувати Україну не тільки емоційно, але і раціонально, вважає Саакян.

– Страх підштовхнув калькулятор. Але як тільки стало зрозуміло, що Україна вже не програє і здатна перемогти, згадали про страх, а як же ж так? Це означає, що Росія програє? А що таке розгром Росії? І виникають всі страхи, пов’язані з цим. Ядерна зброя в процесі, ядерна зброя після, а що робити з активацією Сомалі розміром з 1/8 суші? А що робити з країнами, які тримаються на геополітичних впливах Росії? Баланси, впливи, на яких тримається, наприклад, азійський пояс держав.

За словами Саакяна, деякі держави продовжують думати, як не допустити повного краху Росії.

Захід ще не готовий прийняти для себе якесь формулювання, яке б дозволяло б перемогу України за рахунок розгрому Росії

– Як би так зробити, щоб Україна перемогла, але Росія не програла? І ця ситуація коштує зараз Україні крові, зламаних доль, тривання війни в її форматі «тягни-штовхай», тому що Захід ще не готовий прийняти для себе якесь формулювання, яке б дозволяло б перемогу України за рахунок розгрому Росії на нашій території без, можливо, краху російської державності або якихось інших умов.

На думку політолога, зараз світ робить велику помилку, намагаючись врятувати цілісність Росії, б’ючи по руках всіх тих, хто, на думку західних аналітиків, може розвалити Росію.

– І нагальне зараз питання, якщо хочеться врятувати Росію тією, якою ми знаємо, провівши через трансформацію, зробивши її безпечною для світу. А про це дискусії на Заході майже немає.

«РФ провокує НАТО»

Саакян зазначив, що Росія весь час готує і розробляє сценарії й інфраструктурно готується до вторгнення до країн НАТО.

– Росії кортить спровокувати і подивитися, наскільки НАТО дійсно готове чи не готове, продемонструвати, що НАТО не буде діяти співмірно ризикам, які готова створити Росія. Зальоти безпілотників на територію Румунії, російська ракета на території Польщі, використання бойової хімічної зброї в Британії з загиблими британськими підданими, громадянами Британії. Це все створило в Росії ілюзію чи уявлення про те, що НАТО не готове до протистояння і больовий поріг Росії все ще значно вищий, ніж у Заходу. Відповідно, вони можуть провокувати, спробувати і таким чином продемонструвати слабкість НАТО через свої опосередковані кроки.

Складно прогнозувати, яка це буде країна, куди Росії закортить вдертися знову, каже політолог.

Мілітарні та силові інструменти можуть бути одним з елементів цих кроків

– З Росією складно спрогнозувати. Я робив би ставку на те, що Росія хотіла б це зробити в районі балтійських держав. Там немає стратегічної глибини такої серйозної, там легше це продемонструвати. Але щодо Фінляндії – це гібридні методи, які точно будуть застосовуватись, мілітарні та силові інструменти можуть бути одним з елементів цих кроків. Інша справа, що це дуже добре демонструє, наскільки росіяни реально не розуміють своїх сусідів.

На думку співрозмовника, чергова агресія РФ щодо європейських країн маловірогідна, допоки армія РФ воює в Україні.

– Все ж таки Україна – це найбільша за територією держава в Європі з серйозним демографічним потенціалом, серйозним промисловим потенціалом, інфраструктурним тощо. І те, що РФ не може перемогти Україну, це для будь-якого нормального аналітика, який реально дивиться на ситуацію, було зрозуміло, що тими силами перемогти не може.

Разом з цим, каже, саме це показує слабкості цілої низки інших держав, які менші за Україну і менше готові до війни.

– РФ навіть, залучивши проти них одну десяту потенціалу, який вона кинула на Україну, може досягти певних воєнних успіхів. І це те, що може провокувати Путіна, не маючи перемог на українському фронті, спробувати здобути таку швидку перемогу в якійсь іншій точці.

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, виступаючи на комітеті Європарламенту з питань оборони та закордонних справ, заявив, що шкодує, що Росії уникла відповідальності за напад на Грузію та Україну.

Він назвав російську агресію проти України токсичним патерном, який потрібно зупинити. Відтак НАТО бачить своїм завданням посилення Збройних сил України.

«Є привід для оптимізму»

Політолог впевнений, що у 2024 році всі побачать більш жорсткі дії не тільки США, але й цілої низки інших держав, не тільки західних.

Росія зараз зрозуміє, що вона не перемогла в коротку

– 2024 рік, я думаю, що він продовжиться якраз в промацуванні того, а який це може бути сценарій і відхід від страхів? Я тут оптимістично дивлюся, тому що бачу, що у 2023 році частина з цих ілюзій вже зазнала свого краху і серед західних еліт і експертного середовища через те, що РФ не діяла згідно з очікуваними сценаріями на Заході. Який це був сценарій? Це те, що Росія зараз зрозуміє, що вона не перемогла в коротку, зрозуміє, що вона не може перемогти в довгу і відповідно піде на якісь конструктивні перемовини. Цього не сталося. І це змушує зараз переоцінювати й робити більш серйозні висновки, долати внутрішні ілюзії, страхи на Заході. Це привід для оптимізму.

Саакян впевнений, що фінансова підтримка України буде продовжуватися, а військова нарощуватися. Про це свідчить і зміна докторальних підходів в європейських країнах.

– Можна подивитися як з великим скрипом, але навіть у Швейцарії відбуваються зміни протоколів і можливостей нормативних по експорту зброї, найконсервативніша в цьому плані Європа буде братися за голову і більше собі повертати суб’єктності у забезпеченні безпеки європейському просторі.

• У Сполучених Штатах Америки можуть ухвалити пакет допомоги Україні у будь-який день після 9 січня 2024 року, коли Палата представників повернеться до роботи після канікул, повідомив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. За його словами, демократи і республіканці у Конгресі перестали вести гострі дискусії щодо допомоги України, і вже існує загальний політичний консенсус. Втім, американських політикам потрібно вирішити питання укріплення кордону.
• Як повідомляє CNN, наразі західні спецслужби розраховують, як довго Україна може протриматися без допомоги Сполучених Штатів і НАТО. Один із американських військових посадовців оцінив цей термін у «місяці», а за найгіршого сценарію розвитку подій на фронті йдеться про «значний відступ або навіть поразку» до кінця літа 2024 року.
• Окрім цього, західні посадовці побоюються, що втрата або подальша затримка допомоги США вплине на підтримку з боку інших союзників. ЄС 1 лютого 2024 року збирається провести спеціальний саміт, на якому планує обговорити питання виділення Україні 50 мільярдів євро додаткової допомоги на чотирирічний термін.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.

На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.

11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.

Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.

З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.

6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.

ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.

Усього із 24 лютого 2022 року по 24 вересня 2023 року ООН зафіксувала в Україні щонайменше 10 тисяч випадків загибелі цивільних людей, понад 560 з яких становили діти, а також більше ніж 18 500 випадків поранення цивільних, повідомила 21 листопада Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні.

Форум