Чому не треба митися щодня

Чи потрібно часто митися? Деякі експерти вважають, що щоденний душ — це скоріше вимога "суспільного договору", ніж реальна потреба.

Кілька років тому я перестала митися під душем щодня. Робота вдома через пандемію, переїзд до партнера, який ходив у душ рідше за мене, і просто лінь середнього віку підштовхнули мене відмовитися від звички, яку я мала майже три десятиліття — якщо я не займаюся спортом, тепер я миюся під душем десь тричі на тиждень.

Деякі з моїх друзів роблять так само або навіть рідше – деякі лише раз на тиждень взимку — часом через проблеми зі шкірою, або тому, що не люблять мочити волосся. Але інші не сприймають такої звички — а дехто навіть гидує.

Як часто треба митися, міняти білизну і прати рушники

"Я — лікар, і я не миюся вже п’ять років"

Чому часто митися шкідливо?

"Я не можу нормально прокинутися без ранкового душу", "Кожен день має починатися з душу та чашки чаю", "Тричі на тиждень? Фу", — кажуть вони.

До тих, хто миється під душем рідко, часто ставляться з підозрою. Це стосується не лише гіпі, які люблять природу та живуть у наметах, але й відомих тіктокерів і навіть знаменитостей.

Минулого місяця британський телеведучий Джонатан Росс потрапив до заголовків газет, коли заявив, що інколи миється рідше одного разу на тиждень, а в 2023 році акторка Америка Феррера в інтерв’ю здивувала своїх колег зі знімального майданчика "Барбі", коли зізналась, що час від часу відмовляється від щоденного душу.

У 2021 році актор Ештон Катчер нажахав коментаторів тим, що щодня миє "пахви та промежину, а більше не миє нічого", а його колега Джейк Джилленгол сказав, що іноді вважає купання "менш необхідним" (хоча пізніше твердив, що це був сарказм).

Коли до цього приєдналися інші знаменитості, дійшло до того, що акторам Джейсону Момоа та Двейну Джонсону довелося уточнювати, що самі вони часто ходять у душ.

Але хоча часте миття рук є ключовим для того, щоб запобігти поширенню мікробів, на думку більшості медиків, щоденний душ не має жодної користі для фізичного здоров’я.

Насправді це може навіть шкодити, висушуючи шкіру та підриваючи імунну систему. Однак дослідження показують, що більша частина американців і британців миються під душем щодня.

Чи прийшов час це змінити?

Непросто знайти людину, яка була б готова відверто говорити про те, що не приймає душ.

У 2015 році у заголовки газет потрапив хімік Девід Вітлок, коли заявив, що не робив цього 12 років. Натомість він обприскував себе корисними бактеріями і навіть заснував бренд засобів для догляду за шкірою, заснований на цій філософії.

Через рік лікар Джеймс Гемблін написав про те, що він також перестав приймати душ. У 2020 році, коли вийшла його книга Clean: The New Science of Skin and the Beauty of Doing Less, він розповів BBC: "У мене є запах, і моя дружина каже, що його можна розпізнати. Але їй це подобається. Інші кажуть, що він не поганий".

Коли я надіслала йому запит для інтерв’ю, у якому згадала про те, що сама ходжу в душ тричі на тиждень, він відповів, що надто зайнятий, але додав: "Скажи усім, хто з тебе кепкує, що вони таким чином просто демонструють, що геть нічого не знають про мікробіом шкіри".

Однак я знайшла еколога Донначада Маккарті.

"Я не один не приймаю душ щодня, — каже він. — Але я самотній у тому, що хочу відверто про це говорити".

Вісім років тому Маккарті написав статтю для Guardian, де розповів, що миється під душем раз на тиждень, а крім цього лише вмивається. За його словами, зізнатися у тому, що він рідко це робить, було страшно — бо він знав, що у відповідь отримає потік образ і глузувань. Але після того, як вийшла стаття, люди зізнавалися йому, що роблять так само.

До своєї травми Маккарті був професійним танцюристом балету і мився під душем так само часто, як і більшість людей. Однак після того, як він провів два тижні з корінним народом яномамі в тропічних лісах Амазонки, він вирішив зробити свій внесок у захист довкілля — встановив ємність для збору дощової води та сонячні установки для підігріву води у своєму будинку в Лондоні та почав стежити за споживанням води.

Протягом наступних років він почав митися під душем дедалі рідше, і тепер робить це приблизно раз на місяць. При цьому він щодня обтирає тіло вологою ганчіркою і голиться, використовуючи одну чашку води. За його словами, ніхто не каже, що він має неприємний запах.

За його словами, раніше люди використовували для гігієни набагато менше води, ніж зараз.

"Люди використовували воду з мисок і мали ганчірки для обличчя та тіла... Звісно, наявність проточної води є величезним плюсом. Але це також означає, що ми використовуємо її набагато більше".

Душ "для галочки"

Наша пристрасть до щоденного миття напрочуд рідко стає предметом наукового інтересу. Настільки, що еталонним у цій темі у дослідницьких колах досі вважають звіт 2005 року. У ньому йдеться, що у Британії заведено митися під душем один або іноді два рази на день. Для багатьох це "стало такою звичною справою, що соціально та фізично некомфортно митися рідше".

Дейл Саузертон, професор соціології споживання Бристольського університету, є одним зі співавторів звіту.

"Ми миємо своє тіло набагато частіше, ніж у минулому", — розповів він BBC. Зміни переважно відбулися протягом останніх 100 років — і вони, як виглядає, сталися майже випадково.

Традиційно люди милися, приймаючи ванну. Культура купання багата – від ванн з цілющою водою на курортах до більш сучасного відпочинку у пінній ванні з келихом вина чи чашкою чаю та книгою.

Що саме — душ чи ванна — потребує менше води, є дешевшим і екологічнішим, залежить від тривалості душу. І хоча дехто каже, що душ є більш гігієнічним, оскільки бруд змивається, інші вказують, що насправді різниця несуттєва.

У 1950-х роках, каже Саузертон, британці отримали у своїх ванних кімнатах доступ до проточної води. Невдовзі з’явився новий винахід: шланг, прикріплений до кранів, увінчаний пластиковим ситом – душова насадка.

Сьогодні багато будинків побудовані таким чином, щоб у кожній кімнаті була своя ванна.

"Якщо у вас є лише один душ на сім’ю з п’яти людей, це зменшує бажання митися під ним, — пояснює Саузертон. — Але якщо ви встаєте з ліжка й одразу заходите у свій власний душ..."

Через таку доступність душових кабін ми почали робити це частіше.

Як менше митися під душем і не страждати від цього

Душ поступово набув нового значення. У 1900-х роках рекламний бізнес, що розвивався, додав нашим ванним кімнатам нової символіки. Душ, каже Саузертон, рекламували як інструмент для економії часу, а також для відновлення сил.

Однак якщо на початку 1970-х років реклама душу містила прості малюнки ванни з душовою лійкою, то у 1980-х на зображеннях завжди була присутня жінка, що розслабляється в оточенні пари.

Душ став розвагою, а також засобом, що допомагає нам змінити контекст. Ми часто змінюємо ролі — офісні працівники, спортсмени, батьки, друзі, що зібралися за вечерею. І душова кабіна часто перетворюється на портал, який допомагає нам перейти від однієї ролі до іншої.

"Якщо повернутися на 100 років назад, ми не милися під душем щодня, тому що душ не був тоді звичним явищем, — каже професорка Крістен Грам-Ганссен з Ольборзького університету в Данії. — Ми не приймаємо душ із міркувань здоров’я. Ми приймаємо душ, тому що це звична справа".

Аспект "суспільного договору" щодо частого душу стає очевидним, коли ми згадаємо про туристичні походи чи музичні фестивалі, каже вона. Там вступають у дію інші норми — і раптом стає цілком нормальним рідше митися під душем.

Що ж чекає на нас у майбутньому? Чи почнемо ми незабаром рідше заглядати до душової кабіни?

Навряд. Вчені не бачать суттєвої тенденції, щоб люди рідше робили це з екологічних причин.

"Не можна просто відмотати годинник. Норми прийняття душу тепер закладені в нашому суспільстві", — говорить Саузертон.

Здається, те, що я не миюся під душем щодня, декому й надалі буде здаватися ненормальним. Але мене підтримують слова Маккарті.

"Я справді вважаю, що душ часто приймають "для галочки", — каже він. — Чому ми миємося? Здебільшого тому, що боїмося, що хтось інший скаже нам, що від нас погано пахне… Я подолав цей страх і живу далі".